Скільки податку з дивідендів

Ставка залежить від того, хто платить, а не скільки

Це та частина, яку більшість сторінок пропускає. Дивіденди від української компанії — платника податку на прибуток оподатковуються ПДФО 5% (ПКУ пп. 167.5.2), тобто разом із військовим збором виходить 10%. Дивіденди від інститутів спільного інвестування та від тих, хто податок на прибуток не платить, — 9% (ПКУ пп. 167.5.4), разом 14%. Іноземні дивіденди — та сама ставка 9%, разом 14%. Кодекс, до речі, ніде не пише цю цифру цифрою: він каже «у половинному розмірі ставки, встановленої у пункті 167.1» — і саме тому її неможливо переплутати. Збір 5% однаковий для всіх трьох випадків (ПКУ пп. 1.3 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX (Закон № 4015-IX від 10.10.2024)).

Який курс НБУ брати: на дату кожної виплати

Декларація заповнюється в гривні, а дивіденд у доларах чи євро — ні. ПКУ п. 164.4 вимагає перерахувати іноземний дохід за офіційним курсом НБУ на момент нарахування або отримання — тобто на дату кожної виплати окремо, а не за середнім курсом і не за курсом на кінець року. Чотири квартальні виплати за рік — це чотири різні курси. Тому гривнева сума залежить і від дивіденду, і від того, де був курс того дня, а порахувати «весь дивіденд за рік, помножений на поточний курс» — це інша цифра, і вона неправильна. Податок, утриманий за кордоном, переводиться за курсом тієї самої дати, що й виплата, з якої його забрали.

Податок, утриманий за кордоном: зменшує ПДФО, але не збір

Якщо країна джерела вже утримала податок — для дивідендів зі США з поданою формою W-8BEN за конвенцією це зазвичай 15 % — його можна зарахувати. Але зарахування працює лише в один бік. У декларації рядок зарахування прямо обмежений рядком нарахованого ПДФО, а рядок ПДФО — це лише ПДФО; для військового збору окремого рядка зарахування у формі немає взагалі. Тож зарубіжний податок може повністю з’їсти ПДФО 9% і не зменшити збір 5% ні на копійку — його доведеться сплатити в Україні власними грошима. А те, що залишилося понад ліміт, не повертається (ПКУ п. 170.11.4): ці гроші просто зникають. Саме зарахування ще й треба підтвердити довідкою від зарубіжного податкового органу, легалізованою за ПКУ п. 13.5.

Це позиція ДПС і структура самої форми, а не пряма норма Кодексу. У ПКУ немає окремої заборони зараховувати зарубіжний податок у зменшення військового збору — є те, що рядка для такого зарахування у формі не існує, і є індивідуальна податкова консультація ДПС від 15 квітня 2026 року, яка прямо каже, що збір не охоплюється угодами про уникнення подвійного оподаткування. Така консультація за ПКУ п. 52.2 діє лише для того платника, який її отримав, тому покладатися на неї як на норму не можна. Якщо суми великі — це запитання до свого податкового консультанта, а не до калькулятора.

Хто платить податок: емітент чи ви

Різниця тут практична, а не термінологічна. Український емітент є податковим агентом: він утримує ПДФО і збір під час виплати, гроші приходять уже чистими, і в декларації ця сума стоїть у графах податкового агента. Іноземний брокер податковим агентом в Україні не є — він може утримати податок своєї країни, але українського не утримує ніхто, тому виплату треба задекларувати й сплатити самостійно. Через це «податку немає, бо брокер щось уже забрав» — найдорожча помилка на цій сторінці. І навпаки: на українських дивідендах податок цілком реальний, хоч ви й не переказуєте його руками.

У який рядок декларації і до якої дати

Дивіденди від українських емітентів ідуть у рядок 10.4 декларації про майновий стан і доходи (форма F0100215). Іноземні — у рядок 10.10, і це не питання вибору: інструкція до рядка 10.4 прямо виключає дивіденди, нараховані нерезидентами, а в рядку 10.10 додатково вказують країну й валюту. Додаток Ф1 тут не потрібен — він про інвестиційний прибуток від продажу, а дивіденд не є продажем. Декларацію за 2026 рік подають до 30.04.2027 включно, податок сплачують до 31.07.2027. Ставки на цій сторінці ніде не написані руками: вони беруться з тієї самої датованої таблиці правил, за якою продукт формує декларацію, і остання людська звірка з ПКУ була 13.07.2026.